ЗВІТ

Національної ради України

з питань телебачення і радіомовлення

за 2000 рік

 

 

 

 

м. Київ

  1. лютого 2001 року

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ

Нормативні документи, які регламентують діяльність Національної ради

Аналіз сучасного стану телебачення і радіомовлення України

Захист прав телеглядачів і радіослухачів, контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України та умов ліцензії

Аналіз професійного рівня працівників телерадіоорганізацій України

Проблеми інформаційної безпеки у телерадіопросторі України

Ліцензування каналів мовлення

Міжнародна діяльність Національної ради

Організаційно-кадрові питання Національної ради

Перспектива діяльності Національної ради та розробка Концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України

 

 

 

 

Вступ

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є постійно діючим позавідомчим державним органом, підзвітним Верховній Раді України та Президентові України.

Національна рада створена і діє на підставі Конституції України (зокрема, статті 85, п. 20 та 105, п. 13), Законів України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” та інших нормативних актів.

До основних завдань Національної ради належать:

- забезпечення свободи слова і масової інформації;

Склад Національної ради сформовано у складі 8 осіб:

· 4 члени Національної ради призначені Указом Президента України від 9 червня 2000 року № 778/2000:

За спільним поданням Президента України та Голови Верховної Ради України Холод Б.І. обраний таємним голосуванням головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (протокол № 1 засідання Національної ради від 14.06.2000 р.). За результатами таємного голосування Потураєв М.Р. обраний І-им заступником, Лешик В.К. – заступником голови Національної ради, Плаксюк Ю.О. – відповідальним секретарем Національної ради (протокол № 2 засідання Національної ради від 20.06.2000 р.).

 

Нормативні документи, що регламентують діяльність

Національної ради

Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформацію”, “Про зв’язок”, “Про рекламу”, “Про мови”, “Про авторське право і суміжні права”, “Про радіочастотний ресурс України” та іншими законодавчими актами, а також Указами Президента України, іншими нормативно-правовими документами, що регламентують діяльність Національної ради та взаємодію суб’єктів у сфері інформаційних відносин.

У 2000 році Національною радою розроблено ряд нормативних документів, зокрема:

Національна рада брала участь у розробці та узгодженні внесення змін і доповнень до Законів України “Про радіочастотний ресурс України”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та інших. У жовтні 2000 року до Верховної Ради України направлено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Законів України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення ” і “Про державну службу”, які знаходяться на розгляді у Комітеті з питань свободи слова та інформації.

Через певну неузгодженість законодавства стримується створення чіткої та прозорої системи організації роботи Національної ради.

Оскільки Національна рада у 1999 р. – І половині 2000 р. не мала можливості брати участь у зміні ряду положень чинного законодавства і в обговоренні законопроектів через несформованість її повного складу, це призвело до розбалансування важливих норм і появі протиріч між новоприйнятими і діючими нормами законодавства. Так, 11.05.2000 року прийнято нову редакцію частини третьої статті 18-ої Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, яка передбачає, що реєстраційний збір за видачу ліцензій телерадіоорганізаціям перераховується до Державного бюджету України (раніше він залишався на рахунку “Суми за дорученнями” Національної ради і використовувався на розвиток телерадіомовлення). Між тим, прийнятий згодом, всього через 20 днів (01.06.2000 року), Закон України “Про радіочастотний ресурс” покладає на Національну раду обов’язок здійснення платежів за розрахунок електромагнітної сумісності частотних присвоєнь центром “Укрчастотнагляд” для потреб телебачення і радіомовлення та щомісячних платежів за використання телерадіоорганізаціями радіочастотного ресурсу (стаття 15, ч. 2 і 4). Ця невідповідність двох норм законодавства призводить до того, що Національна рада не може вповні виконувати свої найголовніші функції - розбудову телерадіоінформаційного простору й ліцензування телерадіоорганізацій.

Аналіз сучасного стану телебачення і радіомовлення України

Національний телерадіоінформаційний простір – це упорядкована сукупність об’єктів, суб’єктів інформаційної діяльності та зв’язків між ними, які функціонують і взаємодіють на основі єдиних принципів та правил забезпечення інформаційних потреб особи, суспільства і держави електронними аудіовізуальними засобами масової інформації, і є багатокомпонентною системою, що складається з організаційної, адміністративної, творчої, матеріально-технічної структур, відображає рівень інтелектуального обміну в суспільстві.

Нині в Україні зареєстрована 791 телерадіоорганізація, яка має 931 ліцензію на мовлення на ефірних частотах, у мережах кабельного (проводового) телебачення і радіомовлення та мовлення через супутникові ретранслятори. З них: 28 державних телерадіоорганізацій (у тому числі Національні телевізійна і радіомовна компанії України), 250 комунальних телерадіоорганізацій, 513 комерційних телерадіоорганізацій.

Сумарний обсяг теле- і радіомовлення – 8366 годин на добу.

 

 

На сьогодні в Україні функціонують:

За 10 років 57 % телерадіоорганізацій створені приватними особами та комерційними структурами. Ефірні телерадіоорганізації становлять близько 55 %, решта ТРО - це 255 районні студії проводового мовлення, що працюють на каналах УР-1 та УР-2 у відрізки часу, погоджені з Національною радіокомпанією України та “Укртелекомом”, а також у кабельних мережах. Майже третина від зареєстрованих телерадіоорганізацій припинили своє існування або були продані іншим власникам без будь-яких змін у ліцензійних документах. З 380 кабельних мереж лише 85 організацій працюють у межах правового поля. Деякі організації працюють лише на підставі ліцензії Держкомзв’язку.

Сфера телерадіомовлення вимагає постійної уваги з боку держави, вивчення і коректного корегування її розвитку. Ситуація, яка склалася в результаті несформованості повного складу Національної ради 1999-2000 р.р., призвела до появи негативних тенденцій в телерадіоінформаційному просторі держави.

Україна зіткнулася з проблемами, які загрожують її інформаційній безпеці та міжнародній репутації. Це, зокрема, ретрансляція телерадіопрограм інших телерадіоорганізацій без їх дозволу і навіть при наявності дозволів, які не гарантують дотримання авторських та суміжних прав авторів аудіовізуальних творів.

Держава не може впоратися з так званими відео- та аудіо піратами з кількох причин. Основною причиною порушення міжнародних та національних законодавчих норм, які регулюють використання відео- та аудіотворів, є фінансова неспроможність телерадіоорганізацій, абонентів мереж мовлення. Особливо великих масштабів “відеопіратство” набуло в регіонах.

Непроста ситуація склалася на рекламному ринку. Важливим кроком має стати заборона чи вилучення з іноземних програм реклами, за яку не оплачено українським підприємствам, або заміна її вітчизняною. Припинення діяльності так званих корпунктів загальнонаціональних і регіональних мовників, котрі замість виготовлення регіональної аудіо-відео продукції перетворились у рекламні агентства. Такі агентства “вимивають” і так мізерні рекламні кошти з місцевих рекламних ринків, знищуючи тим самим дрібних мовників. У цілому ринок телерадіореклами оцінюється експертами в 210 млн. у. о., але реальних рекламних коштів на ньому лише 32-34 млн. у. о. Решта – задекларована вартість часу на саморекламу, звернення та оголошення державних органів та органів місцевого самоврядування. Тобто, реальний обсяг рекламних надходжень до українських телерадіоорганізацій становить понад 180 млн. грн. Тоді як за використання послуг зв’язку телерадіоорганізації України щорічно сплачують Концерну РРТ понад 106 млн. грн. До цього слід додати і понад 18 млн. грн. річних витрат на експлуатацію власних передавальних засобів. Крім того, значна кількість коштів направляється для обслуговування обладнання, придбання та виробництво програмного продукту, на податки та комунальні платежі, оплату праці тощо. Наведені дані свідчать про те, що переважна більшість телерадіоорганізацій України є збитковими, а відтак – дотаційними.

За таких фінансових можливостей телерадіоорганізації неспроможні виготовляти якісний програмний продукт, купувати сучасне технічне обладнання. На сьогодні з усіх телерадіокомпаній лише 28 створені та діють з часткою іноземних інвестицій, офіційно зафіксованих у статутних документах. Таким чином, у законодавчому порядку необхідно збільшити розмір закордонних інвестицій у статутному фонді телерадіоорганізацій з 30 до 49 %.

У ході ліцензування Національна рада в першу чергу буде враховувати фінансовий, технічний, професійний рівень телерадіокомпаній, спроможних виготовляти конкурентноспроможний продукт.

Національна рада неодноразово наголошувала на необхідності приведення діяльності всіх суб’єктів інформаційних відносин у відповідність до чинного законодавства України. Про це йшлося і на Всеукраїнській нараді керівників телерадіоорганізацій, що відбулася 21 жовтня 2000 року, про це йдеться і під час нарад у регіонах.

 

Стан у телерадіомовному господарстві України вимагає негайного перегляду ряду положень законів “Про рекламу” та “Про телебачення і радіомовлення”. Передусім йдеться про товари, реклама яких заборонена на телебаченні і радіо, але які без обмежень поширюються в газетах та на інших рекламних носіях, а саме про рекламу вітчизняних тютюнових виробів і алкогольних напоїв у нічний час.

Держава повинна чітко визначити свою політику стосовно Концерну РРТ, у розпорядженні якого знаходяться 80 відсотків всіх передавальних засобів. Досвід країн Балтії та східної Європи вказує на можливі варіанти значно привабливіших і дешевших операторів, зокрема, національних “Телекомів”. Через монополію Концерну РРТ виникає практика повальних енерговідключень радіопередавальних центрів, від чого потерпають як боржники, так і сумлінні платники, а отже держава не забезпечує реалізацію конституційного права громадян на інформацію.

Демократичні принципи, закладені в нашій Конституції, не спрацьовують в умовах крайньої залежності ЗМІ від економічної та політичної кон'юнктури. Не сприяють стабілізації телерадіопростору і базові закони в галузі теле- і радіомовлення, оскільки створюють численні розбіжності та двозначності у тлумаченні окремих їхніх положень, на чому спекулюють недобросовісні телерадіоорганізації, обираючи вигідний собі порядок діяльності, що шкодить суспільству.

А відсутність повноцінного законодавства в галузі кабельного телебачення змушує Національну раду самій приймати відповідне положення, яке має регулювати діяльність у цій важливій сфері.

Законодавчо не закріплена підтримка та стимулювання виробників дитячих, навчальних передач та програм соціального спрямування.

Стабільний розвиток телерадіоінформаційного простору України залежить, в першу чергу, від стану економіки та від досконалості законів. Саме вони створять рівні правила гри в інформаційній сфері, а відтак – можливість телерадіоорганізаціям бути економічно спроможними, розвивати свою матеріально-технічну базу та реалізовувати незалежну програмно - творчу політику.

Захист прав телеглядачів і радіослухачів, контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України та умов ліцензії

Національною радою здійснюється систематичний контроль за виконанням телерадіоорганізаціями законодавства України. За кілька місяців перевірено дотримання 77 телерадіоорганізаціями законодавства України в усіх регіонах.

 

За результатами перевірки до 14 телерадіоорганізацій застосовано санкції у вигляді попередження, як це передбачено ст.32 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”. Це, зокрема, такі телерадіоорганізації: “Клас” (м. Донецьк); “Дизель” (м. Чернігів); “Контакт” (м. Запоріжжя); “Атол”, “Нова хвиля” та “Чарівний світ” (м. Дніпропетровськ); “Хіт Радіо”, “Довіра”, “Наше радіо”, “Супер Нова” та “Європа плюс” (м. Київ); “Юніком плюс” (м. Луганськ); “Радіопрім” (м. Миколаїв); “Жиса” (м. Сімферополь). Більшість з них розповсюджували в ефірі програми іноземних мовних компаній. Це питання потребує чіткого законодавчого визначення. Недержавні іноземні мовники можуть легалізувати свою діяльність в Україні шляхом створення спільних підприємств та подальшого отримання ліцензій на загальних підставах. У той же час мовлення державних іноземних компаній може здійснюватися лише на підставі міждержавних угод.

Національна рада вивчила питання щодо ретрансляції або прихованих переуступок каналів мовлення місцевими мовниками, які опинилися у скрутному становищі, на користь київських та мережевих станцій і рекомендувала всім мовникам привести свою діяльність у відповідність до умов отриманих ліцензій.

Найбільш типовими порушеннями телерадіоорганізаціями законодавства України є:

    1. недотримання 50-відсоткового співвідношення в ефірі програм, виготовлених в Україні;

    2. порушення законодавства стосовно мовлення державною мовою;

    3. відсутність Державних прокатних посвідчень Міністерства культури та мистецтв України на право прокату і розповсюдження кіно- та відеофільмів;

    4. відсутність договорів на трансляцію і ретрансляцію;

5) відсутність журналів реєстрації передач, які йдуть без попереднього запису (в прямому ефірі).

Національну раду непокоїть низький художній та професійний рівень передач власного виробництва більшості телерадіоорганізацій України, зокрема регіональних і місцевих. Аудіовізуальні засоби масової інформації не дотримуються тих програмних зобов’язань, які декларувалися в заявах при отриманні ними ліцензій. Із 791 телерадіоорганізації лише окремі працюють відповідно до програмних концепцій.

21 жовтня 2000 року на Всеукраїнській нараді керівників телерадіоорганізацій Національна рада звернула особливу увагу керівництва аудіовізуальних засобів масової інформації на необхідність збільшення та поліпшення якості національного продукту.

Останнім часом мають місце факти втручання місцевих органів влади в діяльність телерадіоорганізацій та у сферу компетенції Національної ради.

Створюються комісії з питань діяльності аудіовізуальних засобів масової інформації при облдержадміністраціях. Зафіксовано факти видачі органами місцевої влади не передбачених законодавством “дозволів” на діяльність телерадіоорганізацій, а також відключення телеорганізацій в АР Крим, у Львівській, Черкаській, Сумській, інших областях, незаконні включення ефірних студій у Дніпропетровську, Львові, позаправове створення каналів мовлення в Черкаській та Полтавській областях тощо. Національній раді довелося приймати рішення про поновлення трансляції програм радіоорганізації “Наше радіо” у м. Львові, яка була незаконно відключена розпорядженням місцевої влади.

Потребує врегулювання ситуація з перевіркою правоохоронними органами наявності у телеорганізацій прокатних посвідчень та виконання квоти національного екранного часу. Велика кількість контролюючих інстанцій не є результативною. Національна рада готує пропозиції до Верховної Ради України щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність телерадіоорганізацій.

Необхідно також і законодавчо врегулювати порядок та суми штрафів, які Національна рада має застосовувати до телерадіоорганізацій – порушників законодавства України, як це передбачено Законами України “Про телебачення і радіомовлення” та “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”.

Викликає занепокоєння заповнення телеефіру фільмами зі сценами насильства та еротики. Саме тому Національна рада прийняла рішення про заборону з 1 грудня показу таких фільмів до 22 години і зараз пильно відстежує дотримання телерадіоорганізаціями цього рішення.

Питання захисту державної мови потребує сьогодні законодавчого уточнення.

Зважаючи на значну кількість російськомовного населення в Україні, вітчизняне законодавство вмотивовано передбачає наявність телерадіопрограм російською мовою, мовами інших національностей лише у місцях їх компактного проживання. Основною мовою інформаційних засобів законодавством визначено українську мову. Зобов’язання щодо мовлення державною мовою зазначено самими мовниками в більшості їх програмних концепцій та ліцензіях. Національна рада розглядає можливість прийняти відповідні рішення, які остаточно закріплять статус української мови як обов’язкової для загальнонаціональних та регіональних каналів і мереж.

Національною радою 23 листопада минулого року затверджено методику визначення частки національного виробництва в адаптованій українською мовою іноземній відеопродукції. Таке визначення частки національного продукту у фільмах (програмах) іноземного виробництва сприятиме розвитку і зміцненню ролі державної мови.

Національною радою вперше розроблено Методичні рекомендації здійснення перевірки дотримання телерадіоорганізаціями законодавства України та умов ліцензії. Зокрема, цим інструктивним документом визначається процедура перевірки телерадіоорганізацій, права та обов’язки як керівників телерадіоорганізацій, так і працівників Національної ради, котрі здійснюють перевірку.

Аналіз професійного рівня працівників телерадіоорганізацій України

Однією з проблем діяльності українських телерадіоорганізацій, що негативно позначається на художньому рівні передач, є незадовільне забезпечення професійними кадрами. Не сприяє творчій конкуренції телерадіоорганізацій і відсутність високотехнологічних засобів обробки аудіовідеосигналу та його поширення.

Якщо сучасне технічне оснащення телерадіоорганізацій вимагає значних фінансових затрат, то підвищення професійного рівня їхніх працівників хоч з фінансового боку й менш витратне, проте має кардинальне значення для якісного зростання телерадіоорганізацій.

На нещодавно проведеній Всеукраїнській нараді керівників телерадіоорганізацій серед запитань анкети її учасників було й таке: “Чи вважаєте Ви за потрібне підвищення своєї кваліфікації, а також кваліфікації своїх працівників?” 97 відсотків висловилися позитивно. Після ознайомлення зі станом справ з кадрами телерадіомовників у ряді регіонів з’ясувалося, що приміром, у 21 телерадіокомпанії Харківської області 418 творчих працівників. З них журналістів – 137. А вищу освіту мають лише 56 фахівців, тобто менше 40%.

З усіх ефірних телерадіокомпаній Рівненської області лише один режисер та звукорежисер мають фахові дипломи. А з 17 редакторів міського та районного проводового мовлення журналістську освіту мають менше половини.

З 57 керівників ТРО Криму лише третина – дипломовані спеціалісти засобів масової інформації.

Національна рада передбачає дієво впливати на процес поліпшення кадрового потенціалу телерадіоорганізацій нашої країни. Зокрема, вивчається питання про створення при Національній раді (чи під її егідою) спеціального навчального закладу комплексного характеру по перепідготовці та підвищенню кваліфікації кадрів. Є необхідність у створенні профільного науково-дослідного інституту, сертифікаційного центру з телерадіообладнання.

 

 

Серйозне обговорення цих проблем відбулось 27 листопада 2000 року на спільному розширеному засіданні Вченої ради Інституту журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Особливості національної системи підготовки кадрів для телебачення і радіо випливають з нових завдань, які постають перед сучасним телерадіомовником. Вже сьогодні необхідно проявити серйозну турботу про зміну підходів до професійної системи підготовки кадрів для вітчизняного телебачення і радіомовлення.

Національна рада регулярно бере участь у проведенні конкурсів та фестивалів, делегуючи до оргкомітетів, журі працівників апарату та членів Національної ради.

Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення засновано Головну премію в галузі телебачення “Телетріумф”, яка, починаючи з 2001 року, буде присуджуватись у різних номінаціях кращим телевізійникам України. Мета проведення цього заходу – стимулювання розвитку вітчизняного телебачення та відзначення найбільш значних досягнень у галузі телевиробництва України.

Проблеми інформаційної безпеки у телерадіопросторі України

Питання забезпечення інформаційної безпеки нашої держави є надзвичайно актуальним. Особливо це стосується прикордонних регіонів. Процес розподілу телерадіоінформаційного простору не стоїть на місці, необхідно тримати під постійним контролем закріплення частот під державні та недержавні телерадіоорганізації.

З різних причин значна частина діючих телерадіопередавачів в Україні працюють без дозволу на експлуатацію, тобто не пройшли міжнародно-правового захисту і координації частотних присвоєнь. У свою чергу, при введенні в експлуатацію передавачів сусідніх країн, які пройшли міжнародну координацію, Україна змушена переналагоджувати вже діючі передавачі на інші частоти або вилучати їх із загального користування.

Так, за інформацією Концерну РРТ понад 340 частотних присвоєнь залишилися без міжнародної координації і відповідних дозволів. Наприклад, з 63 телевізійних передавачів і ретрансляторів програми УТ-1, які працюють у Закарпатській області, 40 не мають такого дозволу, з 51 передавача програми УТ-2 – 43, з 41 передавача телеканалу “Інтер” – 23, а також один передавач телеканалу “ICTV”.

Невирішення питань міждержавної частотної координації призводить до незадовільного стану у телерадіопросторі держави.

 

Так, на 41 ТВК, який планувався на РТС Мукачево, вийшла в ефір телевізійна станція Угорщини. Як наслідок, Закарпатському ОРТПЦ довелося переналагодити передавач на менш потужний 42 телевізійний канал мовлення. В м. Нововолинську Волинської області на другому каналі Українського телебачення постійно прослуховуються радіоперешкоди польською мовою. В 1999-2000 роках Російська Федерація в прикордонних з Україною регіонах збудувала потужні ретранслятори, завдяки яким райони Сумської області, що межують з Росією, безперешкодно на свої телеантени приймають всі телепрограми сусідньої держави. І такі приклади непоодинокі. Відповідно до вимог Закону України “Про радіочастотний ресурс України” Національна рада активізує роботу з приведення діяльності всіх передавальних засобів держави у відповідність до чинного законодавства. Зокрема, планується переглянути всі частотні присвоєння, які сьогодні використовуються для телерадіомовлення, на предмет наявності міжнародної координації та відповідних дозволів.

Викликає занепокоєння низька фінансово-технічна спроможність багатьох телерадіокомпаній прикордонних областей, що не дає можливості активно нарощувати обсяги та потужності власного мовлення. Окремі ТРО змушені його зменшувати, а також займатися ретрансляцією інших мовників.

У Закарпатській та Волинській областях працюють потужні телерадіокомпанії (ТРК “Мукачево”, м. Мукачево, та ТРК “АВЕРС”, м. Луцьк), які мають усі можливості виробляти власний продукт на 14 годин мовлення. Інші телекомпанії не мають творчих, технічних, фінансових можливостей заповнити програмним продуктом той обсяг мовлення, який вони мають відповідно до умов ліцензії.

Сьогодні в Закарпатській області є можливість наземного прийому телевізійних програм: Угорщини - 3, Словаччини - 3, Румунії - 2, України - 3 (4). Радіомовлення в діапазоні FM: Україна – 1, решта (до 30) – Угорщини, Словаччини, Румунії, Польщі.

Населення Волинської області має змогу дивитись телепередачі і слухати радіопрограми Польщі і Білорусі. Зокрема, мешканці Горохівського, Іваничівського, Володимир-Волинського, Любомльського, Шацького, значної території Ковельського, Ратнівського, Турійського районів знаходяться в зоні впевненого прийому двох польських телепрограм і чотирьох FM-станцій, мешканці Ратнівського, Любешівського і частини території Маневицького районів знаходяться в зоні впевненого прийому білоруських мовних станцій, які ретранслюють програми Росії. Серйозною проблемою для прикордонних районів Волині стало розгортання польського радіомовлення у діапазоні частот 5 телеканалу, а саме на цьому каналі транслюються програми УТ-2 та “1+1”. Реальні потужності та території охоплення загальнонаціональних каналів знижені на 15-20 %.

Однією з проблем є ретрансляція іноземних мовників на територію України. У такий спосіб, зокрема, російські станції використовують українського слухача та глядача для збільшення рекламних бюджетів всесвітньо відомих виробників. Разом з економічними чинниками сфера духовного життя людини дуже чутлива до інформаційно-пропагандистського впливу, ідеологічного пресингу та експансії, котрі впливають як джерела дезінформації на формування громадської думки.

Вітчизняний ефір все більше заповнюється іноземними станціями. В Україні транслюються програми 11 закордонних телекомпаній і 12 закордонних радіостанцій. Серед них: “НТВ”, “ГРТ”, “РТР”, “ТВ-6”, “ТВЦ”, “ТНТ”, “СТС”, “АСТ”, “Культура”, “Полонія”, “Дойче велле”, “Російське радіо”, “Мелодія”, “Монте Карло”, “Російський шансон”, “РДВ”, “Ностальжі”, “Європа плюс”, “Бі-Бі-Сі”, “Радіо Свобода”, “Голос Америки” та інші. Якщо ще 2 роки тому лише мешканці прикордонних регіонів могли приймати в ефірі іноземні станції, то в середині минулого року український глядач все частіше віддає перевагу більш якісним іноземним програмам на ефірних каналах мовлення внутрішнього користування.

Виокремлюючи цю проблему, Національна рада виходить не з точки зору самоізоляції держави, а її інформаційного захисту.

В умовах інформаційної відкритості в країні повинні бути створені широкі можливості для розвитку національних телерадіовиробників, виготовлення ними конкурентноспроможної продукції.

Ліцензування каналів мовлення

Одним із основних завдань Національної ради є забезпечення прозорості процесу ліцензування каналів мовлення.

Умови і принципи ліцензування визначені базовими Законами України “Про телебачення і радіомовлення”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, “Про радіочастотний ресурс України”, Положенням “Про умови конкурсу на отримання ліцензії” (опубліковане у газеті “Голос України” за 1 грудня 2000 року) та Положенням “Про порядок ліцензування каналів мовлення”, зареєстрованому Міністерством юстиції України 28 грудня 2000 р. (опубліковане в “Офіційному віснику України” 26 січня 2001 року).

Відповідно до вимог вищезазначених Законів та Положень претенденти на канали та частоти мовлення подають документи до Національної ради.

 

 

 

 

Для забезпечення прозорості процесу ліцензування визначено наступні етапи:

- публічне оголошення конкурсу на канали та частоти мовлення (на нові, а також ті, у яких завершився термін дії ліцензії);

- прийом заяв претендентів та їх аналіз головними службами Національної ради;

- проведення консультаційних нарад керівництва Національної ради з учасниками конкурсу;

- розгляд документів претендентів незалежною експертною комісією, утвореною з провідних науковців, вчених, діячів культури і мистецтва;

- прийняття рішення Національною радою щодо визначення переможців конкурсу;

- сплата грошового реєстраційного збору за видачу ліцензій;

- видача ліцензій та внесення ТРО до Державного реєстру.

Відповідно до п. 2.4 затвердженого Національною радою Положення “Про умови конкурсу на отримання ліцензії” до участі у конкурсі допускаються телерадіоорганізації, що претендують на обсяг мовлення не менше ніж 14 годин на добу.

У зв’язку із завершенням терміну дії ліцензій 1 січня 2001 р. оголошено конкурс на 25 частот радіомовлення та 26 телеканалів у різних регіонах України. 73 ТРО подали 296 заяв. Всі заяви будуть розглянуті експертною комісією, що створена для забезпечення проведення об’єктивного та прозорого конкурсного відбору.

Вивчаються пропозиції ТРО щодо остаточного визначення критеріїв конкурсу.

У березні 2001 року будуть визначені переможці конкурсу першого пакету каналів (частот).

На початку березня 2001 року буде оголошено конкурс на наступні 60 каналів і частот з подальшим прийняттям і розглядом заяв претендентів.

Згідно з чинним законодавством України ліцензування, а відповідно і оголошення конкурсів, є процесом перманентним.

Конкурс оголошується в разі:

Замовлення нових каналів і частот для потреб телерадіомовлення та оголошення конкурсу на право використання каналів мовлення здійснюється на плановій основі розбудови телерадіомереж мовлення держави.

Всього у 2001 році планується проліцензувати близько 300 каналів і частот телебачення і радіомовлення в різних регіонах України.

 

 

З метою наведення належного порядку в ліцензуванні каналів мовлення Національною радою за звітний період вжито наступних заходів:

    1. Визначено перелік каналів (частот), які раніше було проліцензовано без завершення повного циклу узгодження та міжнародної координації (понад 400). Усі сумнівні частоти та канали, які можуть бути вражені з території суміжних держав, передано до Держкомзв’язку на погодження.

    2. Проведено аналіз 132 ліцензій на право використання радіочастотного ресурсу України, виданих Державним комітетом зв’язку та інформатизації України в період з 1999 по 2000 роки. З них 63 ліцензії видано без погодження з Національною радою.

    3. Проаналізовано 138 частотних присвоєнь, які було проліцензовано Національною радою раніше і термін дії ліцензій яких закінчився.

    4. Визначено граничні тарифи на поширення телерадіопрограм радіоелектронними засобами мовлення.

    5. На підставі Закону України “Про радіочастотний ресурс України” та відповідних положень до Держкомзв’язку направлено подання:

    1. Національною радою проаналізовано пропозиції організацій щодо упорядкування мережевого мовлення та впровадження нових технологій, зокрема, супутникових, МІТРІС, MMDS, LMDS,MVDS.

    2. З метою відпрацювання об’єктивних оцінок доцільності впровадження нових технологій мовлення при Національній раді створено науково-технічну комісію, до складу якої ввійшли відомі інженери та науковці в галузі зв’язку та електронних технологій.

    3. Для забезпечення ефективного процесу ліцензування каналів мовлення Національною радою розпочато впровадження локальної комп’ютерної мережі, яка дасть змогу кожну операцію по каналу мовлення (а також операцій від замовлення нового каналу до видачі ліцензії понад 20) зробити автоматизованою, з чітким контролем за дотриманням термінів їх виконання як апаратом Національної ради, так і сторонніми організаціями.

    4. З метою впровадження цифрового наземного мовлення Національна рада на першому етапі замовила цифрові канали телебачення для міст Київ та Дніпропетровськ.

Національна рада, отримуючи численні заяви, листи, запити від телерадіоорганізацій та посадових осіб, які стосуються питань ліцензування, констатує, що даний процес не може бути реалізований в один момент. На розгляд заяв, прорахунок нових каналів мовлення потрібно від трьох до шести місяців, а документи на ліцензування приймаються лише після публічного оголошення конкурсного відбору.

 

Міжнародна діяльність Національної ради

Повноваження Національної ради у сфері міжнародної діяльності визначено статтею 20 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”.

Міжнародна діяльність Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення спрямована на застосування міжнародної практики та європейського досвіду з метою розбудови вітчизняного телевізійного та радіопростору.

Тісна співпраця з відповідними структурами Ради Європи та Євросоюзу, виконання вимог міжнародних конвенцій та угод стає повсякденною нормою у діяльності Національної Ради.

Проведено зустрічі з послами Великої Британії, Німеччини та США з метою інформування громадськості цих країн з процесом ліцензування теле- і радіокомпаній України та надання цьому процесу характеру відкритості і прозорості.

Досягнуто домовленості про встановлення тісної співпраці з відповідними державними і громадськими структурами цих країн з метою вивчення їх законодавчих і нормативних напрацювань у питанні забезпечення національного телерадіомовлення.

Національна рада працює над встановленням робочих зв’язків з відповідними державними установами та відомствами Російської Федерації, які спрямовані на розв’язання спірних питань мовлення у прикордонних регіонах, ретрансляції програм російських телерадіокомпаній, тощо. Але, у той же час існує невизначеність щодо компетенції окремих державних органів при укладанні міждержавних угод. Прикладом подібної ситуації є міжурядова угода, підписана міністрами закордонних справ України та Російської Федерації у жовтні минулого року. Документ, до роботи над яким не було залучено Національну раду, у разі його реалізації може поставити під сумнів усю законодавчу базу в галузі телебачення і радіомовлення.

Національна Рада орієнтується у своїй роботі принципами європейського вибору України. Особливий інтерес представляє діяльність відповідних структур країн Центральної та Східної Європи, таких як Чехія, Угорщина, Болгарія та інших, що стали на шлях ринкових реформ і вже набули значного досвіду у формуванні свого національного телевізійного та радіопростору. Сьогодні міцні професійні та творчі контакти встановлені з Радою Крайовою по радіо і телебаченню Польщі, співпраця з цим органом вже переходить до етапу обговорення програми стратегічної взаємодії.

 

 

 

Ефективна міжнародна діяльність Національної ради може бути здійснена лише за умови тісної співпраці з Комітетом Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Міністерством закордонних справ України та Державним Комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення.

Неузгодженість дій державних структур призводить до необхідності повторного з’ясування нормативних засад у здійсненні мовлення закордонними телевізійними та радіокомпаніями на територію України та узгодження цього питання у відповідності до європейської практики, міждержавних угод та вітчизняного законодавства.

Організаційно - кадрові питання Національної ради

У Законі “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” записано, що даний орган є постійно діючим. Однак відсутність повного складу членів Національної ради у 1999-му – першій половині 2000 року блокувала прийняття будь-яких рішень. Втрачено час для підготовки Концепції розвитку телерадіоінформаційного простору. Негативні наслідки відсутності Національної ради особливо проявилися у період виборної кампанії Президента України (літо-осінь 1999 року), коли чимало телерадіокомпаній виявилися порушниками встановлених норм передвиборної агітації, а 4 члени Національної ради та її апарат лише фіксували окремі факти, не вживаючи відповідних заходів.

Новому складу Національної ради, сформованому всередині 2000 року, дістались такі невирішені проблеми:

- сотні нерозглянутих заяв телерадіоорганізацій;

Для вирішення поточних питань Національна рада сформувала нову структуру апарату. Проводиться атестація представників Національної ради в регіонах, триває конкурсний відбір на заміщення вакантних посад. На сьогодні практично в усіх регіонах, окрім чотирьох, де триває конкурс, затверджені представники Національної ради.

Для забезпечення належного процесу ліцензування та контролю за діяльністю ТРО в частині дотримання ними чинного законодавства та умов ліцензії Національна рада має потребу у 175 штатних одиницях.

Кабінет Міністрів України скоротив цю цифру до 119, що негативно впливає на реалізацію завдань щодо розбудови телерадіоінформаційного простору держави.

Зокрема, це зумовить недоукомплектування представництв Національної ради в областях, до яких мали б входити по 2-3 працівники.

Для проведення моніторингів, перевірок роботи 791 телерадіокомпанії, що нині працює в Україні, необхідна і відповідна матеріально-технічна база, нинішній стан якої не може вповні забезпечити належний контроль за виконанням чинного законодавства.

Події останніх місяців навколо проблеми свободи слова, інформаційної діяльності електронних ЗМІ в Україні повинні переконати найнепохитніших опонентів Національної ради в тому, що наведення порядку у сфері електронних мас-медіа можливе лише за умов, коли зміцніє дієздатність утвореного Верховною Радою і Президентом України конституційного органу – Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Національна рада нового скликання взяла рішучий курс на досягнення суттєвих перетворень у телерадіоінформаційній сфері. Кінцевим результатом її діяльності має стати суттєве підвищення рівня вітчизняного мовлення, зростання його конкурентноспроможності та більш повне задоволення інформаційних, духовних і естетичних потреб українського народу.

 

Перспектива діяльності Національної ради та розробка Концепції розвитку телерадіоінфомаційного простору України

З перших днів своєї діяльності Національна рада нового скликання розпочала роботу над створенням Концепції розвитку телерадіоінформаційного простору. Згідно зі статтею 19 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” на неї покладений обов’язок координувати розробку Концепції розвитку телерадіоінформаційного простору, забезпечувати її реалізацію за безпосередньої участі всіх державних установ, які мають вплив на дану сферу. Однак, ні Національна рада, ні Держкомінформполітики, ні Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації на сьогодні такого документа не мають. Є окремі проекти, напрацювання, нормативні документи про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів. Для створення Концепції необхідна тісна співпраця багатьох міністерств і відомств. Адже телебачення і радіо – це синтез науки, культури, освіти політики і бізнесу, технологій.

Концепція має віддзеркалювати офіційно прийняту систему поглядів на проблеми розвитку телерадіоінформаційного простору України. Вона має слугувати методологічною основою для:

Праця над створенням такого документа вимагає об’єднання зусиль фахівців передусім Держкомінформполітики, Держкомзв’язку, Національного космічного агентства, Академії наук, провідних телекомпаній, громадських організацій, а також науковців і практиків, народних депутатів.

Національна рада вже приступила до розробки плану-проспекту Концепції. Заплановано проведення наукової конференції з участю представників зацікавлених міністерств та відомств, науково-дослідницьких організацій.

Оскільки розробка Концепції потребує значних фінансових витрат, варто частину коштів від ліцензійного збору направити на створення цього вкрай важливого і потрібного документа.

 

 

 

Х Х Х

У створенні справді повнокровного телерадіоінформаційного простору держави, підвищенні змістовного і художнього рівня телерадіопередач Національна рада прагне до плідної співпраці з телерадіоорганізаціями всіх форм власності, дружніх взаємовідносин і партнерства зі спорідненими організаціями та структурами.

Національна рада у своїй діяльності, спрямованій на вдосконалення вітчизняного телебачення і радіомовлення, сподівається на підтримку Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Національних спілок журналістів та кінематографістів, громадських об’єднань, що діють у сфері електронних ЗМІ, загалом усіх, хто опікується долею наших електронних мас-медіа.